ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ ЗМІН МАРКЕРІВ КІСТКОВОГО МЕТАБОЛІЗМУ РОТОВОЇ РІДИНИ НА ВИНИКНЕННЯ ВТОРИННИХ БІОЛОГІЧНИХ УСКЛАДНЕНЬ ДЕНТАЛЬНОЇ ІМПЛАНТАЦІЇ ПІД ЧАС ЛІКУВАННЯ ЧАСТКОВОЇ ВТОРИННОЇ АДЕНТІЇ

Дослідження присвячено вивченню маркерів кісткового метаболізму ротової рідини пацієнтів із вторинними біологічними ускладненнями (периімплантит) та за їх відсутності, які не менш ніж 10 років використовували незнімні ортопедичні конструкції з опорою на дентальні імплантати для лікування часткової вторинної адентії. У всіх пацієнтів було діагностовано хронічний генералізований пародонтит різного ступеня важкості. Ціль нашої роботи – провести оцінку біохімічних показників ротової рідини, що характеризують стан кісткового метаболізму в осіб із запаленнями тканин пародонта, які не менш ніж 10 років використовували незнімні ортопедичні конструкції з опорою на дентальні імплантати для заміщення малих та середніх дефектів зубних рядів без вторинних біологічних ускладнень та з ускладненнями. Матеріали та методи дослідження. Біохімічний аналіз ротової рідини був проведений у 24 пацієнтів із хронічним генералізованим пародонтитом різного ступеня важкості у стадії загострення, які використовували не менше ніж 10 років незнімні ортопедичні конструкції з опорою на дентальні імплантати для лікування часткової вторинної адентії. Пацієнтів було поділено на дві дослідні групи. Першу групу становили 12 осіб без вторинних біологічних ускладнень, другу групу – 12 пацієнтів із вторинними біологічними ускладненнями (периімплантит). Вивчали активність лужної фосфотази, кислої фосфотази, співвідношення активності лужної фосфотази до кислої фосфотази ЛФ / КФ, що є показником процесів остеогенезу й остеолізу. Результати дослідження та їх обговорення. Результати проведеного дослідження показали, що у всіх пацієнтів у ротовій рідині активність кислої фосфатази була на високому рівні порівняно з реферантними значеннями норми. В осіб 1-ї групи (без ускладнень) активність цього ферменту була збільшена на 100% (р ˂ 0,001), а в 2-й групи (з ускладненнями) – на 125% (р ˂ 0,001), що свідчить про розвиток запального процесу в порожнині рота. Під час порівняльного аналізу визначення активності кислої фосфатази між двома групами в ротовій рідині пацієнтів достовірної різниці не було виявлено (р1 ˃ 0,1). Активність лужної фосфатази мала вірогідне зниження порівняно з показниками норми як у групі без ускладнень, так і в групі з ускладненнями – в 1,9 (р ˂ 0,001) та у 2,3 раза (р ˂ 0,001) відповідно. В осіб 2-ї групи з ускладненнями активність даного ферменту фосфатази була на 16,3% (р1 ˃ 0,1) меншою за значення 1-ї групи, де ускладнень не було виявлено, але ці відмінності були не вірогідними. Індекс мінералізації істотно був знижений у пацієнтів першої та другої груп на тлі хронічного генералізованого пародонтиту. Висновки. Таким чином, на підставі отриманих результатів досліджень можна зробити висновок, що показники маркерів кісткового метаболізму (КФ, ЛФ та співвідношення індексу мінералізації) в осіб, у яких було діагностовано хронічний генералізований пародонтит різного ступеня у стадії загострення і які понад 10 років користувалися незнімними ортопедичними конструкціями з опорою на дентальні імплантати, не мають впливу на частоту виникнення вторинних ускладнень з боку імплантних тканин